13

Юрій Буряк

Над

Базавлу-

ком живучи,

я строк свій справно

вгору тяг, де можна

і вночі, і вдень побачи-

ти Чумацький Шлях, один –

коли немає хмар, а другий – зразу ж

за мостом, і все тяглося, як тягло, як за

волами йде гарба, і сіль землі була як скло,

і був сніданок на траві, по краплі вдень, вночі

по дві учитель музики щодня видушував раба…

ішли вози, росла лоза, і мій котився шарабан, і

час лупив у барабан, напнутий шкірою, яку

обдер з розіп’ятого пса тутешній грач і душолюб;

і це була ще та краса! Повільно мерехтіли

спиці й поза очі вже охрестили тебе

“місцевий Солженіцин”…

І так тривало б ще сто-

річчя, якби не впала

та валіза і не розкри-

лася від того,

і не побачив

би тебе, на-

клеєну з

журналу,

забута мною Беатріче

з “Багато галасу з нічого”.

І з двох Шляхів

одна стелилася

дорога.