24

Юрій Буряк

М-да,

да-да, не дадаїст,

я був і там…

багато років,

мов каторжанин, відробляв мовчанням;

я був і там, де ти сказав, хоч пив грузинські вина

й шотландські віскі від пана Святослава із Торонто –

у китайському саду з вікном на дерево тюльпанове;

панове, я був і там, так-так, де нині шопінг!

Вам рима непотрібна. Кобі не завдячую.

Я тут, посеред тіней, і тебе знайду,

знавець блискучий Сходу, котрого

полюбив я зразу, як і Сергія

Шаповалова, як Діониса – нехай в уламках – Діониса;

ми теж складалися з уламків,

це відмітна риса

полікультурних типів з міст,

мені імпонував твій східний зміст –

олександрійський грек, нащадок Птолемея,

в очах – над маревом багаття – Саламеа,

і Соломія з Соломоном

з гроном винограду до Єршалаїма смаглява Суламіта-ізраїльтянка,

персидського бузку й очей Багдада забаганка –

стрімке дада

постсюрреалізму

в університеті марксизму-ленінізму,

я був і там.

Але отам, куди потрапив ти,

біля триніжка із вогнем, окремо від душі,

з вогнем, який не згасне, доки не згасне Всесвіт,

не знаю, як ти назвав би це,

куди ти втрапив.

О, там я ще не був.