2

Юрій Буряк

На вечірніх полях від багать, на попалених стернях,

збунтувавшись, вогонь обіймає вже пагорби й лісосмуги

і нищівна його, невідпорна енергія

переходить в апокаліптичні пейзажі останнього дня –

в сліпоту від ядухи і в кашель задухи,

коли вигорає земля і з нею пам’ять не те, що до пня, –

до останньої бадилини, до стебельця ендеміка

в цій усепоглинальній пожежі, і під цокіт копит у нічній прохолоді

бачиш розбиті ферми, поруйновані села від нашестя й пандемії,

що охопила мою батьківщину люттю осатанілих зайд,

котрі переповзають охопленою вогнем територією на сході

краєм обрію, як шов на серці, в напрямку норд чи зюйд-

весту, куди і звідки повіє вітер, вогневий дизайн