9

Юрій Буряк

У степах їх зупинила моровиця, частина з них пішла через Лубни; коли нічним селом спускались до Сули, у сяйві Місяця під хатою стояло віко домовини, і пси виттям нагадували “Слово о полку…” Сула була холодна і глибока, степи палали позад них і дехто божеволів, повертав додому, і ми тоді дійшли аж до Полтави і полягали спати на могили…

А вранці у міському парку нас розбудили кроки пішоходів, які ішли на працю. Було це в літо сімдесяте. Минулого століття.