61

Юрій Буряк

Після концерту В. Сильвестрова

Фламенко, анемони, Амаркорд –

слух, запах, зір

уздовж річок стежки

гаями у площинах часу

різних, то з виходом нагору,

де живі, то руслами підземних звуків,

залишених для впізнавання приявності

у грудях духу, що не помирає з тілом; вони

ідуть, вони тисячократ живіші за тих, хто поряд,

хто з нами не за нас і хто за нас не з нами; чим ти

означиш тишу? іконою? і звуком викликаєш сльози

над Немовлям, що хрест Йому нести і

бути на хресті розіп’ятим; і ті, що

йдуть стежками, всі до Нього

приходять; а Вона мовча-

тиме тисячоліття, проходитиме тінню

в цих звуках, що народжують сльозою тишу

муки невимовної – за тягарем повік, за глибиною

зору, за тим життям, яке триває, ставши попелом,

у ньому, й триватиме в минулому,

і нині, й повсякчас у мові

музики і Слові,

яке є Ним.

Амінь.