58

Юрій Буряк

Ті

озера на

плато, куди

злітається перед

відльотом птаство,

аеродром, з якого відлі-

тають у вирій лелеки, журавлі

і чаплі, у серпневій тиші звук

поплавця, що впав на воду, як роз-

рив снаряду – і вмить з очеретів здій-

маються птеродактилі і кружеляють над озером,

аж доки не пересвідчаться, що це не маніяк-

мисливець, а рибалка, суперник їхній

до якоїсь міри з виловлювання риб і,

може, в думках про вирій, про вели-

кий шлях, де можуть бути

сутички з орлами

і самопілотовані

ракети ворожих армій,

і звичайна втома

чи розриви серць,

чи втрата пам’яті,

чи мало що іще, що може статись

на шляху до місць, з яких Лелег прийшов

в Елладу і, не діставшись Пропонтиди,

заснув навіки біля моря.

А лелек не звабиш

ні дарами, ні краєвидами,

вони самі – дари і краєвиди,

в очах несуть моря й степи, і гори.

Бо завжди летять на батьківщину.

І відлітають для повернень.