38

Юрій Буряк

На

гірці Траутфетера,

одного з ректорів університету святого Володимира,

з двома синами видатних ботаніків, –

на верхньому майданчику – тут досі гасові стовпи

із маскаронами – сим інженерним винаходом початку ХХ ст.,

часів, коли ув універі викладав цю саму справу

батько геніального Архипенка,

а з дому йшла нагору тяжко хвора Лариса Косач

і співала: “Я на гору круту крем’яную буду камінь

важкий підіймать…”, удосвіта досвітніми вогнями

світить Батиєва гора й виродкуватого Урицького

майдан, весь Старолибідський район – мов ілюстрація “Вогнів

досвітніх”, за отим будинком – садиба Лисенка, Старицьких,

“Реве та стогне Дніпр широкий” там писався;

ліворуч – Микільська Ботанічна,

квартал Латинський зоряних імен:

Куліш, Вернадський, Василенко, Кримський,

Драгоманов – і вікна в сад з квартири

Дорошенка Дмитра, що в Скоропадського був

правою рукою;

за спиною – блакитно-жовтий Володимирський собор

з малим Вертинським і малим Сікорським…

О гірко Траутфетера,

чи просто Федорова гірка

з ожинником і Стоунхенджем київським.