28

Юрій Буряк

Напев-

но, тут нічого

не змінилось, з доби

Могили чи Калнишев-

ського принаймні. Пейзаж

із глодом – XVII ст., і жінка з

хула-хупом тобі доводить, що естет –

як глупа осінь на її шляху, й заходить

до пояса в орільську воду – і все змиває – в осінь

води плинуть – вроду, дім, родину, в XVII ст. до

половини й до половини в ІІІ тисячолітті н. е., звісно;

і спінінг з кручі хтось розкручує зловісно

і за блешнею летить твій погляд (як

виявиться згодом – то за нею).

Заплутані мережі й хлопець,

інвалід з дитинства,

белькоче про свиню

чиюсь… про дике

свинство – забитих

туші вепрів

застрягли в корчах

і вороняччя “ушле”

падло чує й сторчма

летить в Оріль:

таранить ціль

наочно.