2

Юрій Буряк

Кров на камінні, на губах іржа

І брусом передавлене обличчя,

А кучері подібні до коржа

І в кам’яному погляді – величчя.

З-під шиї вгору вистрілив будяк,

Бджола на будяковій квітці ледве

Знаходить для жала свого об’єкт

І чрева простір заливає медом.

Будяк, бджола і торс без голови,

Скрізь доокруж – пустеля і занепад,

Лиш крізь колюче плетиво трави –

Той самий, що й тоді, окраєць неба.