7

Юрій Буряк

Кінь-

ми весільни-

ми поїдемо в Рай,

де бандури ридають,

де дівчата у плахтах,

а хлопці у вишиванках,

де зозулі кують солов’ї-

ними голосами,

де зозулинця їж донесхочу,

де дружки й бояри на гарбах,

золотої соломи скирта як сонце,

волами нас везтимуть до Раю;

ми зберемося в Космосі –

не якогось тобі Скагеррака – Петриківського

Зодіаку, наші вишні розквітнуть

і наші калини, в нас буде велика родина,

ми любитимемо себе, шануватимемося,

ми плюємо на нишпорок, на кадебе,

на перевертнів і на зайд – український Форсайт,

розів’ємося й розростемося,

переп’ємося й наїбемося; де ж ми, де ми ся

та й подінемо, стільки гарного, чи піднімемо,

скільки квіточок, скільки пташечок, між ковбасками

скільки пляшечок; петрівчанкою-петриківкою

у сап’янцях б’ємо підківкою; за каблучного

підкаблучною дуже модною підколод-

ною, козаченьками із кишеньками,

козачатами з грошенятами,

козарлюгами з хренів дугами,

не в ярмі, самі,

їдьмо вільними

за весільними

та за бубнами,

за дзвіночками

з сулією

та з огірочками.

Тпр-р-ру!!!

Рай.

[2009]