«Все...»

Юрій Буряк

Все,

що лиши-

лось від нього, –

тільки напис на

металевій табличці:

“С…ко Віт… І… 1947-го…

Сумуємо за дідом і батьком…

був… домовитий… але…” далі

зітерто (“пес” замазано фарбою кольору

глини) і надряпано зверху “донощик” і

“те, що не дав ти сину” (?). Все, що лишилося від

нього: пагорок передміського цвинтаря й місце,

яке щодвадцять років перекуповують

на підзахоронення для інших мерців.

“Пухом йому земля!

Небіжчик любив міліцію ” –

смолою по світлій пам’яті

на металевій табличці.