91

Юрій Буряк

Діти-безбатченки повоєнних дитячих будинків

і діти на вулицях останніх десятиліть,

приречені на голубе, на менінгіт, на СНІД, тільки

кому це боліло і нині кому болить?

Біля вокзалу вони живуть на трубах теплоелектростанції,

у люках каналізаційних, підвалах сирих;

якось бачив бомжат, що плакали по собаці,

що його збив джип, за кермом якого був псих.

Скалічені циганчата в метро: “Люди добрі,

дайте копієчку!” Не позаздриш “Титану” і “Кобрі”:

коли циганчата виростуть, згадають їм свої злидні,

страшні недитячі хвороби, підвали і люки…

менти їх не бачать, і не дадуть ні копійки, бідніші, ніж бідні,

проходять повз них, трясучи кийками, ситі падлюки.