8

Юрій Буряк

Сонячний годинник застиг на секунді,

коли ми зайшли в незнайомий двір

і ти прочитала sextia mundi –

якусь нісенітницю, що була паролем. “Звір

годинника!” – ти сказала. І я звірив. По суті,

це був час, в який жив Шекспір,

ми зачинили двері залізнокуті

і пішли до скверу, де, аки звір

лютий, лев під руками Самсона пащу

роззявляв, і ти щось казала про силу пропащу,

потім зайшли ми на ринок і в тир

заведений, але, зведений на нінащо

в приціл, що застиг в очок числі й магії цифр.

Все збігалося, але ти сказала, що це на краще.