61

Юрій Буряк

Де не ходять ходики, де нема зозульки,

де в акваріумі півні кобальтові поїли всю міль

і здохли, де не висять над вікнами півтораметрові бурульки

і звідки віє сміттєпроводом звідусіль,

у старій квартирі, на старому дивані

і на замкнутих дверях часу печать лежить, на столі лежить

непрочитана книга Умберто Еко, у ванні –

Марат і лезо в руці, що, як жаб’яча лапка, іще тремтить.

Повно скляного посуду, банок на антресолях,

ті банки дзвенять в ящиках дерев’яних, мозолі

натирають, їдеш з ними кудись, везеш

їх для якихсь варень із вишні й малини,

хоч як це безглуздо, ти дотягуєш все ж,

але місце призначення до просунутішої країни

передислоковано.