363

Юрій Буряк

Його вузлуватий стовбур обрізаний до пенька

Нагадував гойдалку галантного саду Ватто,

Сієнською вохрою й пурпуром перетікав

У пістрявість – розводитися вважав би за моветон,

Свою несхожість ні з ким усе життя він плекав,

І зараз так само вперто підняв би за це ритон,

Що помилявся Коперник і Галілей брехав,

Не кажучи вже про Бруно, котрий був справжнім вольтом.

Вважав себе, щонайменше, в мистецтві стовпом і пупом,

За вимірами земними, рівновеликим з Колумбом,

Хоч, звісно не відкривав не те щоб Америк,

А навіть масштабу місцевого нещасних якихсь Бермудів,

Тому, може, й став на старість подібним до смердів,

Серед яких багато обтятих кимсь баламутів.