359

Юрій Буряк

Той рудий професор, що ткав маршрути

Поміж Дніпропетровськом, Києвом, Львовом,

Луцьком, Верхньодніпровськом, брательник мій Вова,

Часом і простором розпоряджався круто:

Вчора він – у Донецьку, а завтра – під Таганрогом,

Десь у Лип’янці чи на Риму, восени ж – в Алушті,

Вчора – Пелевін, сьогодні – постмодерністи, а завтра – Рушді,

Гобелени – за Юнгом, лише домоткані, в галереї (це – За Порогом).

Все було б обгемахт і о’кей, вже були й співзвуччя,

Коли б не лейкоцитова пошесть, не смерть повзуча.

Він як нарваний еллін до перських цяцянок допався,

Але військо його Атаксеркса скосила пошесть,

І тоді він пройшов свій виснажливий анабазис

І переміг неминучу смерть, переможець.