331

Юрій Буряк

Він здригнувся від сорому і почервонів…

Джорджо Кіріко

«Він здригнувся від сорому і почервонів»,

Навіть думка, що вдатись до втечі

Годилося б, вкрила б соромом вечір

І багрянець ліг на стіни домів;

Міґраційні потоки на схід у вогні

Ліхтарів, що як пагоди освітили речі

Довкіл, дали збагнути всю недоречність

Позасвідомого руху, і він сказав: – Ні!

Зустрічам і побаченням, планам на завтра.

Світ горів потугою Самарканда і ватра

Неба штовхала погляд до зворотної перспективи,

А там була ніч, там був суцільний ліс,

Непорушність якого давила відсутністю креативу,

Дарма що проблем не було з оформленням віз.