324

Юрій Буряк

Старий стадіон

На тенісних столах зелений оксамит,

Високі вікна стадіону,

Тут віддавалися спортсменки чемпіону

Багаторазовому тих далеких літ.

Амфітеатр вже не моноліт

І не горять розкішні лампіони

Понад «катком», де чад своїх матрони

Під наглядом виводили на лід.

“Слони” на оксамиті перетліли,

А деякі утілилися в тіло

І в дух, і от один сперматозоїд

Зробив зі стадіону цю руїну,

Яку він заповість своєму сину

І синові молюска з мезозою.