305

Юрій Буряк

За тією балкою, де перепілка

звила гніздечко, з лівого боку

під прямим кутом упирається у високу

гору город її; ручай, де мілко

влітку, де колеса в чорноземі бідки

діда мого залишила, того року

ми з братом до хати (до пустки) з оком

віконця ввійшли, бозна-звідки

бджола чи оса билася в шибу –

влетіла, мабуть, у прочинені двері,

ми прийшли з поза-буття,

хоч давненько було це, з рипом

входять живі, коли мертві

продовжують їхнє життя.