282

Юрій Буряк

У проповідника мантії, з перстом двопудового жезла,

з помпою нести ахінею мов одкровення,

доки енергія з пальців струмить, доки не щезла

з прикладу вирізане мисливським ножем “Женя”,

ніби це послугу, ніби намісником Господа сам він

(на рисовому папері тонкому портрет у рамці

траурній, ніби він при софітах і рампі

бій на їхньому полі приймає уранці,

а ввечері при вечері його відспівають);

чуєш, зерно шурхотить? Це засівають.

Скоро, скоро зоря хрещенська на Водохрещу

чирконе по мантії і трохи причеше

бульки, полову відсіє й залишить дещо,

а зараз нехай потішиться, нехай порече ще.