253

Юрій Буряк

Зловивши в Інтернеті дучку

На вудочку, я випустив її,

Як золоту каблучку

На бистрій, бистрій течії.

Але не зміг я викинути штучку

Із голови, і восьминога їв

Жорстокого, й висловлювався гучно,

Але не так, як можуть солов’ї.

На стіл поклав усю получку.

Але не зміг, не спокусив я сучку

І знов попхався мучить Інтернет,

Та як на зло загруз у конкордизмі,

Тоді, як в єресь, вдався у сонет

І зупинився на якомусь -ізмі.