245

Юрій Буряк

Тіні вечірнього сонця відблисками пожеж

Падають на асфальт напроти будинку

Лєвчина Рафаеля (євр. поет пеемжешний),

Який виїхав задовго до революції мандаринів;

Після того в його оселі було Посольство арабів –

Чи то Палестини, чи то ОАЕ, чи Єгипту –

Якоїсь антиізраїльської географії,

І він вряди-годи з Чикаґо нам шле привіти

Не вельми люб’язні, та він завжди був інтровертом,

Це вам не Ейзенштейн і не Дзига Вертов,

Злобно дмухає на нашу т. зв. незалежність,

Хоча, здавалось би, на хрена здалася вона тобі…

Хіба що, хіба що – сонце жорстоке, як вогонь пожежі

Чи над пустелею Гобі паща ящера без зубів.