243

Юрій Буряк

Співачка з Річпорту у сукні русалки

І бармен з кафе, у якому мене

Вони зрешетили за ту пацанку

І в рот засунули портмоне;

Я був у білій сорочці і джинсах,

Перших джинсах на місто все,

І в мене були невеликі шанси,

Але такі, що витримав би й офсет

Не лише крейдований, не лише пергамент,

Не будь я де Борном, лицарем Прекрасної Дами,

Я не світився б так по-дурному –

На біса мені рани і зайві шрами?!

Хто ж того вечора провів її додому,

Коли моє тіло виносили під покривалом?