241

Юрій Буряк

У центрі Києва, на Фундуклея, в каварні “Ліра”,

На освітленій ліхтарями літній терасі,

Як на північному узбережжі Алжира –

І публіка, підлаштовуючись під градус, коливається – коливання в расі:

Чорний маврик у плавкості нічного ефіру,

Антрацитовий колір донецького штазі,

І маленька – чи то Зулейха, чи то Земфіра –

Донька білого європейця і його негроїдної пасії.

Кажуть, спеки градус ще не наблизивсь,

Хворі на серце виходять у ніч із острахом,

Ночі в Києві постсередземноморські,

Склянка гарячого шоколаду із мигдалем,

Хлопці в шортах, з Бетховена торсами

За 200 м од театру, де демон(с)т(р)ують лифарівський балет.

Дві товстунки пливуть як дві тонни желе.