238

Юрій Буряк

Дмитро Омелянович

У тій сірятині дикій він знав, чого варта

Акварель Бурлюка, згадка проклятого Архипенка,

Бойчука, Седляра, Екстер-Григорович і всього аванґарду,

Що з гнізда України на белебні Всесвіту випав.

Він з Малевича й Нарбута знімав зашморги

Кон’юнктури, цензуру дебілів херив,

Зблискував якимсь мистецтвознавчим Армстронгом

Серед натовпу барабанщиків і мазохерів.

Семенка і Хлебнікова був адоратором,

На спілчанського бронтозавра йшов термінатором,

Тараном Терентьєва і Слісаренка,

Білокур і Шостак-Собачко наївом

У стінах на Володимирській і на Короленка

Виглядало це дуже красиво,

Тому небезпечно…