235

Юрій Буряк

Заповіт Невія

«Коли б з руки було, богове,

Оплакувати смертних вам, Камени

Сказати мали б так про мене:

“З ним Лаціум утратив мову”».

Цю епітафію поет склав, Невій.

Бо думки був найвищої про себе,

Але інакше розсудило Небо –

Нікому невідомо нині, де він.

Бо спадщина розвіялась на порох.

Те миші з’їли, те понищив ворог.

А їх було у Риму так багато,

Що доля Невія тепер не дивина.

А от Горацій звівся, мов гора та,

Фортуною обласканий сповна.