212

Юрій Буряк

На його ювілеї в монастирській трапезній

Зібралися всі, хто знав його від пелюшок аж,

Говорили про неймовірну напругу, в певному ракурсі,

Про ювілярової енергетики надзвичайний вольтаж.

Усе, ним залишене в чернеткових записах,

На очах вбиралося в класичний лиск:

Ода з підсрачником, гімн козопасам

І сторічної давності шлягер про обеліск.

З ним відходила ціла епоха, а можливо, ера

Ідеологічної єресі, знятої просто з пленера;

Сталеві жили часу здригалися на перегнилих кістках

Від замикання, що виказували спазматичні гримаси

Непохитного провідника доленосного курсу ЦК

В електоральне поле, що тоді називалося – “в маси”.