195

Юрій Буряк

Біля будинку стоїть старомодна “Волга”,

світиться, як на подіумі, в ній водій

нишпорить у “бардачку”, і задовга

пауза уривається, коли молодій

жінці з дитиною він відчиняє дверці,

з під’їзду виходить її підтоптаний чоловік

(видно, сварка була, ліва рука його – проти серця,

сідає на середнє сидіння), фари врізаються у тупик*.

Влітку нові президентські вибори, за 2 роки

вона втече від нього й телефонуватиме із Нью-Йорка,

а ще через 10 років помре її батько-поет,

його поховають на заміському цвинтарі

під спів самотнього соловейка, вендет

не буде, буде скромний похорон, як фінал у виборі.

* Весна 1994-го випробовує проминущу славу, любов, авто прямує на Пущу.