189

Юрій Буряк

Називаю Кордуна в Спілці

як поета з майбутнім, зганяють з трибуни,

втім, – оплески чую моці,

яка прибуває, рабу не

має місця серед майбутніх

поетів, є і нині вже такі, що не бояться смерті,

сірі спілчанські будні

провітрюю у сніговій коловерті,

коли мороз -30, спускаюся на Хрещатик

і йду до нижнього пам’ятника Володимиру

роботи Меленського – іншого виміру

часового на шпилі його початок.

Де буксири з баржами влітку проходили,

Кордуна вірші лежать льодовими колодами.