179

Юрій Буряк

Пам’яті Ігора Верби

Ігоре Івановичу, дорогий, злі язики казали, що Авербах –

Ваше справжнє прізвище, але то злі язики:

в Ботсаду ім. Академіка О. Фоміна росла японська верба

і в неї були такі японські витончені гілки!

Ви – з покоління хлопців піднятих комірів, коли дерибан

був немислимим явищем, молодими були в ті літа й жінки,

і тому вони були кращими; завербований на вербаль-

не дійство, я відповідав на вранішні дзвінки,

як на дзвони з дзвіниці, що скликають на месу –

Вас, як пастиря з Павлом Іоанном, залученого до процесу

духовної реанімації нашої любої Неньки,

і зерно від полови легше було відсівати з Вами,

до вранішніх служб готуючись довгими вечорами,

почуваючись молодим із Вами, ще молодшим, тільки ветхим деньми.