105

Юрій Буряк

Він судив: той вмер, а цей залишився.

Той вмер, якого він віддавав під суд.

Той зіграв у ящик, а цей пошився

в дурні, бо нема кого вже судити тут,

окрім самого того, хто об суд обпікся,

за крадіжку – кого, за розбій, за блуд,

хто зарвався десь, хто на гріш повівся

й катапультувався із кута у кут.

Маракує хай сам тепер, як бути,

бо того, хто вмер, вже не повернути.

Навіть попри блеф християнських догм

і ймовірність зустрічі в потойсвітті,

той не скаже йому, через кого здох,

не назве по імені Вані, Толі, Віті.