Строфи (І)

Юрій Буряк

В. Б. (посмертно)

1

Де цей потяг у біса?

Я прийшов на вокзал.

Де цей потяг-убивця,

про який ти казав?

Підіймаюсь по сходах,

на платформу біжу.

Де цей чортовий потяг

між адью і бонжур?

2

Так. За розкладом. Точно.

Цифри є на табло.

Пункт призначення. З точки

в точку. Так. Западло

без коліс і вагонів

з точки А в точку Б –

кілька сотень прогонів,

щоб зустріти тебе.

3

Я зібрався до тебе.

Є у мене квиток.

«Універсуму» дебет,

credit – «Етнобузок»,

шлях до тебе і звідти.

Де ж той потяг стоїть?

Квіти з іншого світу.

Бронза. Мармур. І мідь.

4

Замість зелені цвіту –

зелень поручнів, мох.

Верхотура і вітер –

звідти вітер, де Бог.

Крокви й ферми вокзальні.

Купол неба зі скла.

Квітники. І з азалій

Азазелло оскал.

5

Може, колія інша

чи платформа не та?

Скорбна статуя. Ніша.

О свята простота!

Я до тебе на потяг

не купив би квитка,

що б не з мармуру одяг,

не троянда витка.

6

Я до тебе – живого.

Де, у біса, він став?

Чи, як «Доктор Жеваго»,

від процесу відстав?

Синім янголом дати

на Йордані згоріть,

журавлем Кавабати

пролетівши вгорі.

7

Вчора глянув угору,

в ніч – на пустку і кран

будівельного мору,

і крізь чорний екран:

з вишини надлюдської

ніч прорвало «кру-кру»

(зачароване коло

я на себе беру).

8

Де це потяг у біса?

Колій, рейок, перил,

мертвих слів телевізор.

Семафора берил.

Де усе це поділось?

Де до тебе експрес

(дошка глиняна, стило),

на Дніпро, не на Брест?

9

Не на Прагу з Парижем,

Відень, Бонн чи Берлін –

на Дніпро й Запоріжжя,

де зупиниться клин

журавлиний, де хата

і з найтоншим письмом –

ти, Оріль, Кавабата,

а не хрен з Лонжюмо.

10

Зусібіч на аркади,

на містки і гудки

я шукаю до хати

з манівцями стежки.

Де ж той потяг-не-потяг

провалився-завис?

Від гвоздик на капоті

зупинився таксист.

11

Я біжу до живого,

янгол синій летить

і найкраще з усього

заганяє в петит,

з того, що ти говориш,

пролітаючи там,

як лелека-нувориш,

промовляєш братам

12

не по крові – по духу,

як на потяг пройти

повз протухлу порнуху,

повз продажні пости.

Де той потяг у біса?

На якій із платформ

за фіранкою і за

небуттям хлороформ

13

чи киснева подушка,

демідрол, кардикет,

з потойбіччя прослушка

на прощальний бенкет?

Але де, в біса, потяг?

Пропадає квиток!

Поміж пальцями протяг

в мойр натомість ниток.

14

Ні табло, ні тунелі,

ні вокзальний дзиґар,

ні в армійській шинелі

(командармській) завгар

не дадуть ні гарантій

як на потяг пройти,

ні того, що куранти

сповіщають – кранти.