33

Юрій Буряк

Якщо

стояти

в телефонній

будці там, на розі,

то за тобою – тебе

театр Т. Г. Шевченка

півколом скляних дверей

до вестибюлю відбиватиме

в зворотній перспективі, зображення

твоє зі спини; а час, коли щасливі хвилини

пережив ти, подзвонивши братові, котрий то-

бі сказав, що в тебе народився син, час з осін-

нім сонцем у прозорій “димці” понад будкою тією

лишиться в пам’яті, як образ породіллі

у небі темно-синьому, в халаті

такого ж кольору, з очима

невимовної любові

і недоступної вуль-

гарній мові, яку

відкриє часу перспектива,

що ти помер би від розриву серця

на тому ж місці, біля будки

у рамці

об’єктива і стоп-кадру,

на розі дому,

на порозі скляних дверей

до вестибюлю Т. Г. Шевченка

славного театру.