Початкова сторінка

Юрій Буряк (Київ)

Персональний сайт українського поета

?

6

Юрій Буряк

Я згадую тебе, простерту на вербі,

У мить, коли спада на думку Гете,

Коли ні я, ні той рядок тобі

Не промовляють більше, аніж Лета,

Яка струмить внизу, за перевалом літ,

Що в мить одну спресують літо плинне,

І Лета ця летить, бо це орільський слід,

Де течія крута не залишає піни.

Ти на вербі лежиш, я на хресті – розп’ятим

У приорільських снах, у голосах жінок.

І в океані десь твоя коса, а п’яти

І пальці ніг у степовий струмок

Занурено. Де птицефабрика, і кури-гріль

Як і жінок беруть. Та не така Оріль.