11

Юрій Буряк

Латаття на воді, ковток води – жароті

Наперекір – це літо і Оріль,

І окуня стрибок, габа на мілководді,

Де пропливає вдаль чийсь незнайомий бриль.

Плавзасоби людей розмореної плоті,

Розірвано в жазі набедреник-текстиль,

І біцепси тугі місцевих воловодів

Наводять на думки про користь водопіль.

Мільйони літ тому були тут океани,

Що відійшли кудись, прийшли льодовики.

Колись і ми були тут іншими, кохана,

Про що й говорять нам цих викопних кістки.

На бабок подивись і пропливи лататтям,

А я над гаманцем посиджу і над платтям.