10

Юрій Буряк

Божественні місця понад Оріллю:

гора, з якої видно все довкіл –

і пущі, і затоки, й дальні ріллі,

й по колу циферблата виднокіл;

якісь панки сюди на тарантасі

привозили своїх гарненьких чад;

так легко загубитися у часі,

коли до центру втрапиш в циферблат.

Це саме тут, на цій горі, урівень

з дубами якнайбільших верховіть,

які вросли в джерела всім корінням,

десь унизу, при березі, століть,

в нутрі годинника, накритого горою,

в кореневищах – годинникаря

обличчя, дім його, і грою

тче час із крапель він як шовкопряд,

всередині гори – рушій усіх історій,

весь механізм порід, води і речовин

і прорахунки всіх орільських акваторій,

і приводні паси всіх течій і глибин;

коли на ній лежиш, знетямлении підйомом

у подмухах вітрів з уламками картин,

поволі ти стаєш і сам тим часодромом,

що рухає вперед її священний чин.

Вона перепливе, пересягне потоки

й повернеться, Оріль, під цей же небосхил,

щоб з пагорба, де ти, піднятися високим,

як шлях земний, крилом хоча б над чистотіл

чи над стеблину цю, яка перед очима

од вітру мерехтить – то знаки в небесах –

і хмари врівень їй летять на південь мимо

всього, що в ній, що тут, що грає на басах –

вона тече, Оріль, і оминає гори,

тисячоліття так і тут, на цій горі,

ти відчуваєш, як піднятись важко вгору

в останні – чи не так? – але ще теплі дні,

як тисне вагота – вся далеч – на повіки

і набирає сил перед розбігом звір,

отак вона, Оріль, всі перевершить ріки

за відбиттям у ній потоків днів і зір.

[2009]