Охрещене ім’ям сонета

Микола Сулима

2011 року побачили світ дві збірки: «Трильярди сонетів» Віктора Мельника (Луцьке видавництво «Твердиня») і «Коло навколо» Юрія Буряка (видавництво «Українські пропілеї») – збірки унікальні й зухвалі.

Відкриваючи «Трильярди сонетів», читаємо: «Формальна ідея, покладена в основу цього видання, належить французькому поету Ремону Кено, який втілив її 1961 року в книжці «Cent mille milliards de poemes» (»Сто тисяч мільярдів віршів»). Вона містить десять римованих сонетів, розрізаних на окремі рядки, а можлива кількість комбінацій останніх, за твердженням автора, становить якраз таке число, тобто 100 трильйонів». Збірка В. Мельника включає в себе чотирнадцять сонетів. Щоб досягти бажаного ефекту, поет спирається на кілька десятків рим – 56 у катренах і 28 – у терцетах. Саме орієнтація на Ремона Кено, а не на тверду форму, якою є сонет, робить збірку В. Мельника суперсучасною, такою, що ввібрала в себе всі проблеми сьогодення. Ось, для прикладу, VI сонет:

Перемикаєш тисячний канал

Одне й те саме: хліба й задоволень

В екран – удава око – вп ’явся кролик

Нова людина – homo visual

Телеантени дистрофічний фалл

Жонглери в цирку смислів і символік

В саду дівча знімають – ніжки голі

Змінилося життя – на серіал

Рвонешся з безіменності мільйонів

Мурашка у глобальнім Вавилоні

Висока ціль – до себе вознестись

Не стачить сил – признайся: відборовся

В тобі господарюють кашпіровські

Душа не тіло – спробуй захистись.

Майже одночасно зі збіркою В. Мельника побачила світ і книжка Юрія Буряка «Коло навколо». Ю. Буряк, на відміну від В. Мельника, не довіряє ні вітрові, ні вентилятору. У збірку «Коло навколо» входить роман-сонетарій, що дав назву книжці (він складається з 414 сонетів) – це рівно половина книжки, куди включено ще й цикли «Tabula rasa», «Оріль», «Амальгама» та переклади з Езри Паунда, Константіноса Кавафіса, Йосифа Бродського, Квінта Горація Фланка та Си Кунту.

Нова збірка Ю. Буряка повертає нас і в античні часи, і в XIII ст., і в першу половину XX ст., і в перше десятиліття XXI ст. XIII ст. – це, звичайно ж, час виникнення європейського сонета, XVII ст. – час першого звернення українського поета до сонета, адже саме Мелетій Смотрицький уподобав 138-й сонет Ф. Петрарки й переспівав його зміст, не зберігшії форми; «Епіфанії» та «Листи до Вальгія (з Горація)» також повертають нас у наше XVII ст., коли особливого поширення набули фігурні вірші, отож, орієнтуючись на них, Ю. Буряк і формує свої ромби, дзиґи, ялинки, піраміди; поема «Вузол» примушує згадати й ранні твори П. Тичини (скажімо, «Живем комуною»), і поеми Сен-Жон Перса.

Та основну увагу привертає роман-сонетарій «Коло навколо». Ю. Буряк зберігає лише зовнішні ознаки сонета – ми в усіх 414 сонетах бачимо по два катрени і по два терцети (інколи з’являється 15-й рядок – то як Р. 5., як уточнення, часом з’являються примітки). Розміри ж і кількість стоп – в усіх можливих і допустимих комбінаціях (є і сонети, написані класичним 5-стопним ямбом).

«Коло навколо» – справдешній роман. Його ліричний герой несе в собі неймовірну кількість інформації. Тут зустрічаються роздуми про стародруки, згадуються імена письменників, митців чи не всіх часів і народів, ще свіжий скандал навколо Вікілікса, бум інтересу до екстрасенсів і т. ін. Одне слово, це щоденник інтимного героя, загнаний у своєрідну форму, яка свідчить про його дисципліну, про його установку не «розтікатися мислю по древу», а вкладатися в строгі чотирнадцять рядків, що є для нього не «арсеналом засобів, якими учасники літературної групи ОULІРО, до якої належав Р. Кено, прагнули створити арсенал засобів, якими міг би послуговуватися поет, не вдаючись до натхнення» (В. Мельник), а стримана, строга, сувора реакція на «Коло навколо», заповнене панотикумом імен, постатей, типів і типчиків, героїв і антигероїв, незбагнених і пояснимих подій. Якщо вже ми заговорили про далекі XVII і XVIII ст. – часи, коли в українській літературі панувало бароко, то не зайвим буде нагадування про такі знаменні явища, як вірші Кпиментія Зіновіїва, поета, що творив на межі XVII–XVIII ст. і залишив 371 вірш (це понад 7000 рядків), а також книжку Іоанна Максимовича «Алфавіт собраний, рифмами сложенний от святих писаній, із древніх реченій, на пользу всіх чтушим, в правой віре сущим» (1705), куди входить 10 000 віршованих рядків. Це, сказати б, два полюси барокової літератури: Климентій Зіновіїв, мандруючи Україною та іншими державами, невтомно описує ремесла, праведних і грішних людей, тварин, хвороби, сімейні колізії, а Іоанн Максимович своїм тридцятискладником оспівує життя й подвиги святих, мучеників і праведників, знаних у християнському світі.

Книжка Ю. Буряка «Коло навколо» – ніби сплав побаченого Климентієм і зібраного Іоанном. Особливо це стосується роману-сонетарію, де в 5796 рядках (чи не криється якийсь потаємний смисл між кількістю сонетів – 414 та кількістю рядків у сонеті – 14?..), як у віршах Климентія Зіновіїва, йдеться «о людєх злих», «о мужех злих», «о жонах разньїх», «о багатствах и о нищетах», про «около пчел труждающьіхся в пасіках», «о мужах добрих», «о ремесниках розмаитьіх», «о звірах розньїх»…

Ю. Буряк міг би підписатися під словами Климентія Зіновіїва:

Сколко змоглем, в сей книзі віршов положилем, которими о розних річах доложилем. Ви же здрави оную на втіху читайте, а писавшого єя, чтя, благословляйте. О том милостям вашим главу прекланяю и непремінним ласкам назавше вручаю.

Пройти коло навколо, здолати його поетові було так само важко, як і Климентію Зіновіїву чи Іоаннові Максимовичу. Проте велич їхніх інтелектуальних зусиль полягала й полягатиме у здивуванні перед багатоликим світом, перед світом величним і прекрасним, перед світом, не позбавленим проявів зла і негарних вчинків.

Книжка Ю. Буряка «Коло навколо» висунута на здобуття Національної премії України імені Т. Г. Шевченка. Поза сумнівом, автор однієї з найоригінальніших збірок, що побачили світ в останнє десятиліття, цілком заслуговує цієї нагороди. Увінчання нею стало б гідним шануванням усіх українських сонетів, які ось уже впродовж кількох століть своїми шедеврами показують і невичерпні можливості нашої мови і бездоганне володіння віршем, які, як писав І. Франко, освоїли й красу сонетів Данте і Петрарки, й німецький «панцерний» сонет, й український патріотичний сонет, і український же сонет, перекований на плуг (щоб «обліг будущини орати»), на серп (»щоб жито жать, життя основу»), на вила (щоб «чистить стайню Авгійову»).

Опубліковано: «Слово просвіти», ч. 5, 2–8 лютого 2012 р.